Модуль 11

Ці курси допомогли мені зробити висновки щодо ролі і місця диференційованого навчання, що кожен учень має різний тип мислення, різні можливості щодо виконання поставлених завдань, тому важливим моментом є визначення можливостей учня заради сприянню виконання проекту та розподілення ролей учнів, спрямованих на його виконання.

Модуль 10

В десятому модулі ми обговорили різні техніки постановки запитань.
Потім я створив план впровадження проекту, створив документ для фасилітації.
Потім ми обговорили, хто чому навчився і приступили до перевірки всіх складових свого портфоліо.

Модуль 9

Аналізували шляхи диференціації навчання учнів.
Працювали над планом проекту.
Створювали документи для оцінювання учнів.

Модуль 8

Обговорювали ідеї з залучення учнів до процесу оцінювання.
Проаналізував власну систему оцінювання.
 Доопрацював учнівську презентацію та план проекту

Модуль 7

Створив учнівську презентацію.
Обговорив з колегами деякі аспекти проектного навчання.
Показав свою презентацію іншим.
Подивився на їхні.

Модуль 6

Розпочали ми із педради, на якій говорили про безпеку в Інтернеті.  Після чого на вікі створив власну сторінку із портфоліо, а також сторінку учня. Навчився додавати посилання зображення у вікі-середовище.
Створив мережевий опитувальник.

Модуль 5

Навчання продовжується.
Розпочали ми роботу з обговорення своїх презентацій. Цікаво було послухати думки "товаришів по нещастю". Також розглянули закони щодо авторських прав. Розглянули, як можна використовувати Інтернет-ресурси в дослідженнях.
Далі я обговорив з колегами свою і їхні презентації оцінювання навчальних потреб учнів.
Досить корисною була у нас педрада, де ми обговорювали питання про дотримання освітніх стандартів.

Модуль 4

При опрацюванні модуля я ознайомився з різними видами оцінювання, чим відрізняється традиційне оцінювання від оцінювання в проектному навчанні, що таке формуюче оцінювання.
Також розробив графік оцінювання, створив учительську презентацію, з якою буду йти до дітей, щоб реалізувати свій проект

Модуль 3

Третій модуль розпочався із обговорення теми проекту. Після обговорення я приступив до визначення навчальних цілей. Для цього я ще раз опрацював державні стандарти та навчальні програми, завдяки чому визначив напрямок, в якому буду рухатись для створення власного проекту.
Поступово мій план проекту почав наповнюватись інформацією.
Я визначив кілька питань, які можуть бути ключовими. З часом залишу якесь одне.
А ще я створив кілька тематичних і змістових питань.
Використовуючи форми я створив у текстовому процесорі опитувальник, і в електронних таблицях Excell створив діаграму, що допоможе проаналізувати відповіді на одне з питань опитувальника.

Модуль 2

В другому модулі я з колегами обговорив навички, які потрібні учням у 21 столітті (ох і важко їм прийдеться), ще раз опрацював використання методу проектів в навчальному процесі.
Ознайомився з структурою плану проекту.
На основі набутих знань про метод проектів створив публікацію у вигляді буклету про метод проектів.
Розглянув приклади портфоліо, шаблон вивчення теми, форму оцінювання портфоліо.

Модуль 1

 Разом з групою ми обговорили цілі та очікування від курсу навчання, кожен сформулював власні цілі. Потім я ознайомився з  Електронним посібником для навчання, створив папку Потрфоліо, де буду збирати власні матеріали, створив свою маленьку вікі-статтю, і ще створив свій перший блог, в якому зараз і працюю.

Проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів, на уроках хімії, за сучасних умов

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Теорія мотивації випливає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалася на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності й нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Отже, в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої щколи, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт особистого розвитку.

Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Слід з’ясувати значення понять стимулу і мотиву.

Стимул — це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості. Сюди можна віднести перехід до перспективнішого класу, отримання пільг на екзаменах та інші суспільно-політичні, моральні, економічні причини.

Мотив — це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більше індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад, батьки, яких потрібно потішити оцінкою, приємне відчуття своєї майстерності або відчуття радості від відкриття нового тощо.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що стимули являють собою такі чинники поведінки людини, які сприяють усвідомленню нею своїх потреб і на основі відповідних мотивів та орієнтації допомагають вибору найцінніших із них в соціальному та особистісному плані.

Мотивація передбачає:

• морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

• прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності;

• пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».

Що ж потрібно робити, щоб підвищити мотиваційну сферу учнів? Насамперед учитель має формувати вчителем зміст навчального матеріалу як систему практичних і навчальних завдань та організувати активні дії дитини з їх вирішенням. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є батьки і педагоги, яких треба порадувати, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне відчуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Водночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби відкривається для неї.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, сподобатися вчителю (зовнішня мотивація), для інших — це проникнення в суспільне життя, самореалізація особистості (внутрішня мотивація). Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони передусім мають базуватися на активному інтересі до того, що є предметом вивчення.

Процес формування мотивів навчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом — і від учителів-предметників.

З розвитком дитини збагачується й сама навчальна мотивація: розвиваються пізнавальні інтереси, зростає зацікавленість не тільки процесом навчання, а й змістом. Дитина усвідомлює необхідність виконання вправ, у неї виникає почуття обов’язку, відповідальності. Це позитивний бік цього етапу.

Кожний вид діяльності можна розікласти на складові: хочу, можу, навіщо це робити. Людина народжена бути активною, діяльнісною. І коли немає позитивної діяльності, на її місце приходить інша — негативна, або, як ми її називаємо, саморуйнівна.

Найважливішим мотивом навчання є почуття успіху, задоволення від досягнутого. Серед багатьох чинників, які впливають на мотивацію учнів до навчання, одним із найважливіших є оцінка (саме не бал, а оцінка). Тому одним із найдієвіших методів мотивації навчання учнів має бути створення на уроці ситуації успіху. При цьому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання. Під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся б почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимуляційне значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, виховує в нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом. Бо гуманізація освіти потребує, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Успіх — головне джерело мотивації учня до навчання. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Саме така самосвідомість і породжує мотивацію.